Ядерний перенос: новий підхід у лікуванні безпліддя

Що таке ядерний перенос?

Ядерний перенос (ЯП) — це новий підхід у лікуванні безпліддя, який полягає в перенесенні ядерного матеріалу пацієнта в цитоплазму донорської яйцеклітини. Логіка цього методу полягає в тому, що певні негативні чинники можуть бути дотичні до цитоплазми ооцита, і їх можна подолати, замінивши цитоплазму.

Внутрішні ембріональні фактори, що призводять до зупинки розвитку ембріона:

• Особливості експресії генів
• Порушення кількості та функцій мітохондріальної ДНК
• Особбливості метилювання
• Малі некодуючі РНК
• Хромосомні аномалії
• Метаболічний профіль ембріона
• Специфічні морфологічні характеристики, зокрема вакуолізація

Роль мітохондрій в ооцитах

Ооцити мають найбільшу кількість мітохондрій і копій мітохондріальної ДНК (мтДНК) в порівнянні з іншими клітинами організму. Мітохондрії в ооцитах виконують дві основні ролі: підтримка метаболічних потреб ооцита та регуляція апоптозу, а також служать резервуаром інтактної мтДНК для майбутнього розвитку нащадків. Під час рекрутування фолікулів мітохондріальна маса може збільшитися з 6000 копій мтДНК до 200000, що робить їх більш вразливими до мутацій і делеций.

Методи ядерного переносу

Існує кілька методів ядерного переносу, які застосовуються як до, так і після запліднення:

• До запліднення: Перенос гермінального везикулу (GVT), Перенос веретена поділу хромосом (MIST | MIIST), Перенос першого полярного тіла (PB1GT)
• Після запліднення: Перенос другого полярного тіла (PB2GT), Пронуклеарний перенос (PNT)

Досвід роботи клініки IVMED

Серед пацієнтів, яким було проведено перенос веретена поділу і полярного тіла (MS та PB1) показує, що середній вік пацієнтів складає 40,3 років, а середня кількість попередніх спроб IVF-ICSI дорівнює 3,3. Було використано 99 M II ооцитів пацієнтів та 166 M II ооцитів донорів. Успішно реконструйовано 86% випадків, частота дроблення становила 60%, а частота утворення бластоцист дорівнювала 29%.

Пацієнти, яким проводився пронуклеарний перенос (PNT), мали середній вік 39,7 років, а середня кількість попередніх спроб ICSI дорівнювала 3,8. Було використано 185 M II ооцитів пацієнтів та 277 M II ооцитів донорів. Успішно реконструйовано 83,4% випадків, частота дроблення сттановила 72,2%, а частота утворення бластоцист дорівювала 44%.

Висновки

Реконструкція ооцитів у певних випадках може розглядатися як альтернатива донації ооцитів. Вибір конкретної техніки залежить від кількості та якості ооцитів, а також клінічної ситуації. Мітохондріальні захворювання не завжди є показанням для ядерних переносів, якщо немає технології для повного видалення материнської мтДНК. ЯП менш ефективні для жінок старшого віку. Кожен випадок унікальний і вимагає індивідуального підходу. Застосування ЯП дозволяє отримати вагітність в тих випадках, де стандартний IVF не працює.

На сьогодні ми маємо живонароджених дітей після подібного лікування, що є нашим спільним досягненням разом з пацієнтами!