Антифосфоліпідний синдром (АФС) є серйозним аутоімунним розладом, який значно впливає на перебіг вагітності. За статистикою, фосфоліпідний синдром і вагітність зустрічаються разом приблизно у 5% жінок, але це поєднання підвищує ризик втрати вагітності на 30%. Особливої уваги під час ведення вагітності у таких пацієнток потребує моніторинг вовчакового антикоагулянту, який є важливим діагностичним маркером та індикатором активності захворювання.
Що таке антифосфоліпідний синдром?
Антифосфоліпідний синдром — це аутоімунне захворювання, при якому імунна система людини виробляє антитіла до фосфоліпідів, які є компонентами клітинних мембран. Ці антитіла порушують нормальне функціонування клітин, зокрема тромбоцитів та ендотеліальних клітин судин, що призводить до підвищеного ризику тромбозу та інших ускладнень. Вовчаковий антикоагулянт є одним із типів антифосфоліпідних антитіл, які виявляються при цьому синдромі.
У контексті вагітності АФС може спричиняти серйозні ускладнення, включаючи:
- Повторювані викидні
- Внутрішньоутробну загибель плода
- Передчасні пологи
- Прееклампсію
- Затримку внутрішньоутробного розвитку
Причини виникнення АФС синдрому
Імунологічні та генетичні фактори
Етіологія антифосфоліпідного синдрому є складною і багатофакторною. До основних причин розвитку АФС відносять:
- Генетична схильність — спадкові фактори відіграють значну роль у розвитку АФС, особливо при сімейній історії аутоімунних захворювань.
- Супутні аутоімунні захворювання — системний червоний вовчак (СЧВ) є найчастішим супутнім захворюванням, яке виявляється у приблизно 30-40% пацієнтів з АФС.
- Інфекційні агенти — такі як вірус Епштейна-Барр, цитомегаловірус, вірус імунодефіциту людини та вірус гепатиту C можуть спровокувати розвиток синдрому.
- Злоякісні новоутворення — деякі типи пухлин можуть бути пов’язані з підвищеним ризиком розвитку АФС.
- Лікарські препарати — деякі медикаменти можуть індукувати утворення антифосфоліпідних антитіл.
Вплив вагітності на розвиток синдрому
Вагітність сама по собі є станом фізіологічної гіперкоагуляції, що може потенційно погіршити перебіг АФС. Під час вагітності відбуваються значні зміни в системі гемостазу, які включають:
- Підвищення рівня факторів згортання крові
- Зниження активності природних антикоагулянтів
- Пригнічення фібринолізу
Ці зміни у поєднанні з АФС створюють високий ризик тромботичних ускладнень. Крім того, вагітність може стати тригером для первинного виявлення АФС у жінок із генетичною схильністю до цього захворювання. Деякі пацієнтки дізнаються про наявність АФС лише після повторних втрат вагітності.
Симптоми АФС синдрому при вагітності
Клінічні прояви антифосфоліпідного синдрому під час вагітності можуть варіювати від безсимптомного перебігу до серйозних ускладнень. Найчастіші симптоми включають:
- Часті й інтенсивні головні болі
- Порушення зору, координації, пам’яті
- Відчуття нестачі кисню, задишка, біль у грудях
- Підвищення артеріального тиску
- Почервоніння і набряк гомілок, поява виразок на шкірі
- Оніміння, болі у верхніх і нижніх кінцівках
- Поява болю за грудиною після фізичних навантажень
- Мармуровий відтінок шкіри
Крім того, АФС під час вагітності може проявлятися наступними патологічними станами:
- Викидні на терміні до 12 тижнів
- Передчасні пологи
- Затримка внутрішньоутробного розвитку плода
- Внутрішньоутробна загибель плода
- Фетоплацентарна недостатність
- Гостра і хронічна гіпоксія плода
- Гемолітична хвороба плода
- Гестоз
- Тромбози різної локалізації
- Тромбоемболія
- Інсульт або інфаркт
Варто зазначити, що у третини жінок із трьома і більше викиднями в анамнезі виявляються аутоімунні розлади, зокрема АФС.
Діагностика антифосфоліпідного синдрому
Діагностика АФС базується на поєднанні клінічних та лабораторних критеріїв. Для встановлення діагнозу необхідно виявити щонайменше один клінічний та один лабораторний показник.
Клінічні критерії:
- Венозний або артеріальний тромбоз
- Акушерська патологія (повторні втрати вагітності, передчасні пологи, затримка розвитку плода)
Лабораторні критерії:
- Вовчаковий антикоагулянт (LAC) — виявляється в тестах згортання крові. Вовчаковий антикоагулянт при вагітності є важливим діагностичним маркером і повинен бути обов’язково визначений у жінок з підозрою на АФС.
- Антикардіоліпінові антитіла (IgG або IgM)
- Анти-β2-глікопротеїн-I антитіла (IgG або IgM)
Для підтвердження діагнозу антифосфоліпідного синдрому необхідно, щоб позитивні лабораторні тести були виявлені принаймні двічі з інтервалом не менше 12 тижнів.
Вовчаковий антикоагулянт норма зазвичай характеризується відсутністю активності в плазмі крові. Його виявлення є вагомим діагностичним критерієм АФС, особливо при наявності клінічних проявів захворювання.
Лікування АФС у вагітних спрямоване на запобігання тромбозу та забезпечення нормального розвитку плода. Терапевтичний підхід визначається індивідуально залежно від клінічної ситуації, анамнезу і лабораторних показників пацієнтки.
Стандартні схеми лікування включають:
- Низькі дози аспірину (75-100 мг на добу)
- Низькомолекулярний гепарин (НМГ) або нефракціонований гепарин (НФГ)
- У деяких випадках — імуноглобуліни внутрішньовенно
- Гідроксихлорохін (особливо при супутньому СЧВ)
Використання вовчакових антикоагулянтів при вагітності
Термін “вовчаковий антикоагулянт” може бути заплутаним, оскільки він насправді не є антикоагулянтом у терапевтичному сенсі, а скоріше діагностичним маркером. Для лікування АФС використовуються справжні антикоагулянти, серед яких найбільш безпечними у період вагітності є гепарини.
Вовчаковий антикоагулянт при вагітності є важливим показником для моніторингу, оскільки його наявність пов’язана з підвищеним ризиком тромботичних ускладнень. Проте сам по собі він не використовується як лікувальний засіб.
Особливості антикоагулянтної терапії під час вагітності:
- Гепарин: Препарат вибору під час вагітності, оскільки він не проходить через плацентарний бар’єр. Низькомолекулярні гепарини (еноксапарин, дальтепарин) мають перевагу над нефракціонованим гепарином через нижчий ризик тромбоцитопенії, остеопорозу та зручніший режим застосування.
- Профілактичні дози: зазвичай призначаються при відсутності попередніх тромбозів
- Лікувальні дози: застосовуються при наявності тромбозів в анамнезі або високого ризику їх розвитку
- Аспірин: Призначається в низьких дозах (75-100 мг на добу) для профілактики тромбоутворення. Ефективно запобігає агрегації тромбоцитів та покращує плацентарний кровотік.
- Варфарин: Протипоказаний під час вагітності, особливо в першому триместрі, через тератогенну дію та ризик кровотеч у плода. Може розглядатися як опція лише у післяпологовому періоді.
Тривалість антикоагулянтної терапії:
- Розпочинається з моменту діагностування вагітності або планування вагітності
- Продовжується протягом усієї вагітності
- Продовжується щонайменше 6 тижнів після пологів (може бути довше при наявності додаткових факторів ризику)
У клініці «Айвімед» веденням вагітності займаються досвідчені акушери-гінекологи. Лікарі мають великий досвід, застосовують сучасні методи лабораторної та інструментальної діагностики, призначають ефективні схеми корекції стану вагітної для того, щоб жінка успішно виносила і народила здорового малюка.
