В Україні громадяни повнолітнього віку, а також громадяни іноземних держав, які перебувають у шлюбі, можуть пройти процедуру штучного запліднення, а також імплантації ембріона. Процедура виконується в акредитованих закладах охорони здоров’я.
Сурогатне материнство можливо лише після проведення екстракорпорального запліднення, виконаного в спеціальних клініках вузького профілю. Запліднену invitro яйцеклітину переносять в порожнину матки сурогатної матері на 3-5 день розвитку ембріона.
Дана технологія передбачає участь в зачатті, виношуванні і появі на світ дитини відразу трьох людей:
Біологічний батько, який надає свою сперму для запліднення і після народження дитини бере на себе всі обов’язки батька.
Біологічна мати, яка надає для запліднення свій біоматеріал (ооцити) і після народження дитини бере на себе всі обов’язки його матері.
(При використанні програми сурогатного материнства з донорським матеріалом використовуються ооцити донора)
Сурогатна матір – жінка, яка погодилася виносити і народити дитину, а також не претендує на роль її матері після народження.
У процесі юридичного оформлення правових відносин між потенційними батьками й жінкою, яка згодна стати сурогатною матір’ю, потрібно надати інформовану добровільну згоду чоловіка сурогатної матері на її участь у програмі сурогатного материнства.
Стати сурогатною матір’ю в Україні може тільки повнолітня дієздатна жінка за умови наявності власної здорової дитини, за відсутності медичних протипоказань.
Важливі факти:
Сурогатне материнство в Україні дозволено тільки при наявності певних медичних показань до його проведення, тому бажання жінки мати дитину і при цьому не виношувати його не є приводом для застосування програми сурогатного материнства.
Наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18.10.2000 затверджені правила реєстрації дітей, народжених від сурогатної матері
Права біологічних батьків дитини захищені українським законодавством, також прописані права та інтереси тих дітей, які були народжені після проведення допоміжних репродуктивних технологій.
У ст. 139 Сімейного кодексу України передбачені випадки заперечення материнства тією жінкою, яка зареєстрована як мати дитини або ж тією жінкою, яка вважає себе такою, але не зареєстрована. Не допускається оспорювання сурогатною матір’ю материнства біологічної матері.
