Аденоміоз матки

Що таке аденоміоз матки?

Аденоміоз – стан, коли клітини внутрішньої слизової оболонки матки (ендометрію) починають проростати у м’язовий шар (міометрій). У нормі ендометрій оновлюється під час кожного менструального циклу, але при аденоміозі його клітини поводяться аномально – вони проникають глибше та провокують виникнення запалення. 

Як виникає аденоміоз: механізм розвитку хвороби

Щоб зрозуміти суть захворювання, треба знати анатомічну будову матки. Вона має три основні оболонки: 

1. Ендометрій – внутрішній шар, який реагує на гормони та відшаровується під час менструації.
2. Міометрій – середній м’язовий шар, який забезпечує скорочення матки.
3. Серозна оболонка – зовнішній шар, що покриває матку, відділяючи її від сусідніх органів.

При аденоміозі клітини ендометрію потрапляють у міометрій. Там вони продовжують функціонувати, реагуючи на гормональні цикли. Під час менструації такі осередки клітин також кровлять і у м’язовому шарі. Це призводить до утворення мікрогематом, запалення та набряку. З часом тканина ущільнюється, утворюються вузли, а порожнина матки деформується. Це може спричиняти зміни менструального циклу, кровотечі, хронічну анемію, а в деяких випадках – безпліддя у жінок.

Види та стадії аденоміозу матки 

За характером поширення патологічного процесу в м’язовій стінці матки виділяють кілька його типів:

Вузловий аденоміоз

Характеризується утворенням щільних вузлів, схожих на міоматозні, але з кров’янистим вмістом та оточених сполучнотканинною капсулою. Вузли можуть бути поодинокими або множинними. Цей тип часто поєднується з міомою, що спричиняє додаткові труднощі в діагностиці. Особливості захворювання: матка збільшена та болюча при пальпації, рясні та тривалі менструації, посилення болю під час статевого акту або перед менструацією.

Дифузний аденоміоз

Ендометріальні клітини рівномірно проникають у міометрій по всій площі без утворення вузлів, призводячи до потовщення стінки. Це найпоширеніший та водночас найпідступніший тип, адже довго може мати безсимптомний перебіг. Особливості: циклічні болі в нижній частині живота, скорочення менструального циклу, збільшення тривалості критичних днів, хронічна втома і дратівливість через анемію.

Змішана форма

Дифузно-вузлова форма є найбільш складним варіантом аденоміозу, оскільки поєднує в собі риси обох типів патологічного процесу. Тобто у структурі матки одночасно спостерігаються і вузли з ендометріальною тканиною, і необмежене площею (дифузне) проростання ендометрію в міометрій. Такий тип патології зустрічається найчастіше. 

Стадії аденоміозу матки

Маючи різні форми, хвороба розрізняється і за ступенем інвазії (проростання) ендометріальних клітин у товщу міометрію:

• Легка стадія (1 ступінь). Клітини ендометрію проникають лише у поверхневий шар міометрію. Симптоми практично відсутні або мінімальні –  можуть бути болісні менструації, незначні зміни характеру менструального циклу.
• Середня стадія (2 ступінь). Патологічний процес поширюється до середини м’язового шару. Біль стає помітнішим, можуть з’являтися рясні менструації та мажучі виділення перед ними, при статевому акті відчувається дискомфорт.
• Важка стадія (3-4 ступінь). Клітини ендометрію інфільтрують всю площу міометрію та можуть проростати за межі матки (яєчники, шийка матки, сечовий міхур тощо). Матка має асиметричний вигляд, деформована. У цей період з’являється постійний тазовий біль, болісність під час статевого контакту та дефекації, можуть з’являтися порушення роботи сусідніх органів та ризик безпліддя.

Важливо звертатися до лікаря-гінеколога вчасно, за появи перших, навіть незначних, симптомів.

Основні причини виникнення аденоміозу матки

Попри те, що лікарі не можуть назвати точних причин виникнення захворювання, існують фактори, які суттєво підвищують ризик розвитку аденоміозу тіла матки:

• Гормональні збої – порушення балансу між естрогенами та прогестероном.
• Оперативні втручання на матці – аборти, кесарів розтин, вишкрібання порожнини матки.
• Гінекологічні запалення – ендометрит, сальпінгоофорит.
• Пізня перша вагітність або її відсутність.
• Надмірний стрес та емоційне виснаження.
• Ожиріння та порушення метаболізму.
• Імунні порушення – організм “не впізнає” клітини ендометрію.
• Внутрішньоматкові контрацептиви (спіралі) за їхнього тривалого використання.
• Малорухомий спосіб життя, через що погіршується кровообіг в ділянці малого таза.
• Генетична схильність.
• Вік жінки старше 35 років.

Кожен із цих чинників сам по собі не обов’язково спричиняє хворобу, але у поєднанні з іншими створює сприятливі умови для розвитку аденоміозу матки.

Симптоми аденоміозу матки

На ранніх етапах патологічний процес може не мати жодних відчутних проявів. Але поступово симптоматика стає виразнішою:

1. Початкові симптоми. Болі перед менструацією, які поступово посилюються, відчуття важкості внизу живота, нерегулярний цикл, мажучі виділення темного кольору за кілька днів до менструації.
2. Пізня стадія. Менструації стають нестерпними за відчуттям та рясними, може з’явитися міжменструальна кровотеча. Статевий акт супроводжується вираженим болем, живіт нерідко виглядає злегка збільшеним. У важких випадках може розвинутися хронічна анемія через втрату крові, слабкість, запаморочення, хронічний тазовий біль.

Без діагностики у фахівця симптоми аденоміозу матки легко сплутати з іншими гінекологічними проблемами. Він також тривалий час може бути безсимптомним та проявлятися вже на стадії, коли з’явилися ускладнення.

Які виділення при аденоміозі?

При аденоміозі тіла матки виділення можуть бути різними за характером, але найчастіше вони:

• мають темно-коричневий відтінок;
• з’являються за кілька днів до та після менструації;
• можуть бути надмірно рясними;
• менструації тривають тиждень та більше;
• зазвичай без неприємного запаху, якщо не приєдналася інфекція;
• болісні;
• можуть з’являтися кров’янисті виділення поза критичними днями, іноді зі згустками.

Якщо ви помітили зміни у виділеннях – це привід пройти обстеження. Не всі виділення у жінок є патологічними, але при аденоміозі матки вони часто є першим сигналом розвитку проблеми. 

Аденоміоз матки та безпліддя

Аденоміоз може стати однією з причин безпліддя. Патологічно змінений ендометрій не дає змоги ембріону прикріпитись до стінки матки або ж запліднення не відбувається через гормональні порушення. Також за такого захворювання часто спостерігається злуковий процес в ділянці органів малого таза, що заважає нормальному проходженню яйцеклітини.

Однак аденоміоз не є вироком. Після лікування, стабілізації гормонального фону та зменшення ендометріоїдного осередку багато жінок успішно вагітніють і народжують здорових дітей. Якщо ж завагітніти природним шляхом не вдається, завжди є можливість скористатися методом ЕКЗ. Важливо не зволікати з обстеженням і лікуванням, адже матка повинна бути здоровою, щоб ембріон зміг прикріпитися до ендометрія та нормально розвиватися.

Діагностика аденоміозу матки

Діагностика аденоміозу матки потребує комплексного підходу. Це пов’язано з тим, що симптоми хвороби часто схожі на прояви інших гінекологічних станів: міоми, гіперплазії ендометрію, ендометріозу, поліпів, гормональних порушень. Тому лікарі клініки репродукції в Києві “Айвімед” використовують кілька методів, які доповнюють один одного та дозволяють отримати максимально точну картину.

Трансвагінальне УЗД

Найпоширеніший метод діагностики, за якого датчик вводиться в піхву – це дозволяє забезпечити найкращу візуалізацію органів малого таза. Таке дослідження показує неоднорідність структури міометрію (характерний симптом аденоміозу), наявність вузлів, збільшення об’єму матки, потовщення її стінок, супутні стани (міому, кісти яєчників, поліпи).

УЗД – доступний, швидкий та неінвазивний метод, який у 70-80% випадків дозволяє встановити правильний діагноз. Особливо ефективне обстеження за 1-2 дні до початку менструації, коли осередки патологічного процесу стають більш помітними.

МРТ органів малого таза

Високоточний метод, що допомагає оцінити структуру матки в тривимірному зображенні, її точну товщину, ураження сусідніх органів (у важких стадіях), наявність запальних чи пухлинних процесів. Це допомагає побачити глибину ураження та чітко розрізнити аденоміоз матки від міоми або поліпів. МРТ призначають, коли УЗД не дає чіткої відповіді або планується хірургічне лікування. 

Гістероскопія

Процедура, під час якої через шийку матки вводиться тонкий ендоскоп (гістероскоп). Лікар може оглянути порожнину матки зсередини, у такий спосіб виявити ендометріоїдні вогнища та супутні патології (поліпи, гіперплазію, рубцеві зміни тощо). Також це можливість виконати біопсію – взяти зразок тканини для гістологічного аналізу.

Лапароскопія

Малоінвазивна операція через маленькі проколи в животі, через які до черевної порожнини вводять камеру, яка передає зображення на монітор. Виконується під наркозом для уточнення діагнозу та оцінки стану інших органів малого таза. Така процедура допомагає виявити: генітальний та екстрагенітальний ендометріоз, ступінь ураження позаматкових структур, утворення злук (спайок) у малому тазу, втягнення у патологічний процес очеревини або яєчників, провести оцінку розмірів та форми матки. 

Лапароскопія дозволяє не лише побачити уражені ділянки, а й одразу провести хірургічне лікування – видалити осередок запалення, розсікти злуки. Це важливий метод діагностики, особливо за поєднання аденоміозу матки з ендометріозом. 

Гормональні аналізи

Допомагають зрозуміти, чи є ендокринні порушення, які стимулюють розвиток хвороби. Проводять тести на рівень естрогенів, прогестерону, ФСГ, ЛГ, пролактину, ТТГ, Т4, Т3, АМГ. За результатами аналізів лікар може виявити дисбаланс статевих гормонів, що стимулює ріст ендометрію, знижену або надмірну функцію щитоподібної залози (впливає на цикл), передчасне виснаження яєчників, причини безпліддя при аденоміозі матки. 

Аденоміоз – гормонозалежний стан, тому без корекції гормонального фону лікування може бути неефективним. Тож такі аналізи допомагають підібрати правильну терапію. 

Гістологічне дослідження (біопсія)

Процедура, під час якої лікар бере фрагмент тканини ендометрію та міометрію, щоб підтвердити чи спростувати наявність ендометріальних клітин у м’язовому шарі, виключити онкопатології, визначити стадію процесу. Це найточніший спосіб діагностувати аденоміоз тіла матки на клітинному рівні. Проте біопсія не завжди ефективна при дифузній формі, оскільки ураження може знаходитися глибше, ніж дістає інструмент. 

Методи лікування аденоміозу матки

Підхід до лікування залежить від віку жінки, виду та стадії захворювання, бажання мати дітей у майбутньому. 

Медикаментозне лікування

Полягає у призначенні препаратів для полегшення стану та усунення патології. Основні методи включають:

• Гормональна терапія. Використовуються медикаменти, що знижують рівень естрогенів, пригнічуючи ріст ендометрію. Це можуть бути оральні контрацептиви, прогестини, аналоги гонадотропін-рилізинг-гормону.
• Протизапальні засоби. Допомагають зняти біль та набряк, полегшуючи симптоматику.
• ВМС із левоноргестрелом. Це гормональні внутрішньоматкові системи, що встановлюються на кілька років. Така система поступово виділяє гормон, зменшуючи прояви захворювання та стримуючи розростання ендометрію. Часто допомагає уникнути операції та ефективна при легких і середніх формах.
• Імунотерапія та вітамінна підтримка. Такі препарати призначаються для покращення загального стану та зміцнення захисних сил організму.

Хірургічне лікування

Якщо медикаментозна терапія не допомагає або процес сильно поширився, застосовують оперативні методи:

• Консервативна міомектомія. Під час операції видаляють лише уражені ділянки, зберігаючи матку. Втручання виконується лапароскопічно та підходить жінкам, які планують вагітність.
• Ендокоагуляція. Передбачає руйнування осередка аденоміозу матки лазером або електричним струмом. Це мінімально травматичний метод, який дозволяє прицільно вплинути на структурні зміни у матці, запобігти подальшому росту патологічних клітин та зберегти здорові тканини. Характеризується низьким рівнем ускладнень та швидким відновленням.
• Гістеректомія. Радикальна операція — повне видалення матки. Рекомендована за важких форм, коли інші методи неефективні, або для жінок старшого репродуктивного віку, які вже не планують народжувати.

Відновлення після лікування

Реабілітація після будь-якого лікування – це не лише фізичне відновлення, а й стабілізація гормонального фону та емоційного стану. Жінки повинні виконувати всі рекомендації лікаря та слідкувати за своїм здоров’ям, зокрема станом репродуктивної системи, щоб уникнути рецидиву. Важливо також дбати про психологічний комфорт, адже таке захворювання часто супроводжується емоційним виснаженням. 

Профілактика аденоміозу матки

Повністю запобігти хворобі неможливо, але знизити ризик розвитку аденоміозу матки можна. Для цього потрібно:

• Уникати хронічного стресу. Постійне нервове напруження впливає на гормональний фон та роботу ендокринної системи, що може сприяти розвитку ендометріозу та аденоміозу.
• Нормалізувати вагу. Надлишкова маса тіла підвищує рівень естрогенів, а це стимулює розростання ендометрію.
• Правильно харчуватися. У раціоні має бути більше овочів, зелені, морської риби, продуктів з магнієм та вітамінами групи B.
• Підтримувати регулярну фізичну активність. Помірні тренування покращують кровообіг в ділянці малого таза та зменшують застійні явища. 
• Уникати переохолодження. Часті запальні процеси органів малого таза можуть сприяти розвитку аденоміозу. 
• Використовувати бар’єрний метод контрацепції. Особливо це актуально з новим або непостійним партнером, щоб уникнути інфекцій, що спричиняють запалення статевих органів. 

А ще важливо регулярно відвідувати гінеколога навіть за відсутності скарг та робити профілактичне УЗД органів малого таза 1-2 рази на рік. Це допоможе виявити зміни на ранній стадії.

Коли звертатися до лікаря?

Рання діагностика аденоміозу матки дозволяє вчасно розпочати лікування та запобігти ускладненням, таким як хронічний біль або лікування безпліддя. Тому не варто відкладати візит до лікаря за появи таких ознак, як болісні, рясні чи тривалі менструації, темні виділення поза місячними, біль під час інтимної близькості, складнощі із зачаттям, постійна втома або анемія незрозумілого походження. 

Аденоміоз тіла матки – поширене, але підступне захворювання. Воно несе ризики для репродуктивного здоров’я, проте за своєчасного виявлення добре піддає