Урогенітальний мікоплазмоз в останні роки займає одне з перших місць серед захворювань, які передаються статевим шляхом. Його збудники Mycoplasma hominis або Mycoplasma genitalium — внутрішньоклітинні дрібні бактерії.
Такі бактерії не мають клітинної стінки. Це обмежує можливість їх виявлення та розпізнавання при різних лабораторних методах.
Поки імунна система людини має достатню стійкість, досить часто мікоплазмоз протікає безсимптомно. Однак при таких факторах як вагітність, пологи, аборт, переохолодження, стреси, мікоплазми активізуються, і хвороба переходить в гостру форму.
Зараження урогенітальним мікоплазмозом відбувається переважно статевим шляхом. Можливий і побутовий шлях зараження (забруднена білизна, губки, мочалки). Існує внутрішньоутробна передача й зараження немовляти при проходженні через інфіковані родові шляхи матері.
Мікоплазмоз може спровокувати такі захворювання:
- пієлонефрит;
- простатит;
- уретрит;
- артрит;
- сепсис;
- менінгіт;
- пневмонія;
- ГРЗ;
- різні патології вагітності та плоду;
- післяпологовий ендометрит.
Мікоплазмоз у жінок
Мікоплазмоз у жінок може виникнути під час незахищеного вагінального сексу. Адже мікоплазми насамперед обсіменяють епітелій вагіни, шийки матки та цервікального каналу.
Інкубаційний період мікоплазмозу в жінок триває 15–20 днів, але приблизно у 70 % випадків інфікування, помітні запальні явища не з’являються.
Характерні симптоми:
- свербіж, печіння й болючість в уретрі;
- незначні слизуваті виділення, гіперемія, набряклість складок в ділянці уретри або між клітором і уретрою;
- слизисто-гнійні виділення із шийки матки;
- іноді при менструації — відчуття важкості й болю в попереку, внизу живота;
- безплідність;
- позаматкова вагітність.
Мікоплазмоз у чоловіків
Вхідними воротами мікоплазмозу у чоловіків, як правило, стає сечовипускний канал. Потім інфекційне запалення підіймається вище та поширюється на інші органи та системи.
Мікоплазмоз у чоловіків починає проявлятися після інкубаційного періоду через 3–5 тижнів від моменту зараження.
Характерні симптоми:
- періодичні незначні виділення з уретри, іноді після сечовипускання або дефекації;
- рідко — свербіж, болючість в уретрі;
- періодичні болі в ділянці таза, у промежині, паху, у крижовій ділянці, в ділянці стегна;
- періодичні болі у яєчках;
- скарги, характерні для простатиту.
Лікування мікоплазмозу
Основа лікування мікоплазмозу – це призначення антибіотиків, до яких чутливі мікоплазми. Для покращення результатів призначаються два, а іноді й три антибіотики на тлі імуномодуляторів і протизапальних препаратів.
Лікуванню передує призначення протипротозойних засобів, по закінченню призначають протигрибкові препарати.
