Оваріальна стимуляція або індукція суперовуляції — один з етапів програми екстракорпорального запліднення. Його метою є отримання максимальної кількості яйцеклітин для подальшого запліднення сперматозоїдами в лабораторних умовах.

Які бувають протоколи індукції суперовуляції?

У програмі штучного запліднення використовується протокол, який виглядає як таблиця-календар. У ній по днях і годинах розписані препарати, які пацієнтці необхідно застосовувати.

Оптимальний для конкретної жінки протокол індукції суперовуляції підбирає лікар репродуктолог. Він виходить з віку і загального стану здоров’я пацієнтки, форми безпліддя і тривалості існування цієї проблеми.

Існують такі варіанти протоколів індукції суперовуляції, як:

• природний (в природному циклі);
• короткий;
• японський (суперкороткий);
• довгий;
• довгий з м’якою стимуляцією;
• супердовгий;
• кріопротокол.

Протоколи індукції суперовуляції, що використовуються найчастіше

Для того щоб шанси на успішне ЕКЗ були максимальними, важливо отримати достатню для запліднення кількість яйцеклітин. Тому спосіб контрольованої оваріальної стимуляції підбирається так, щоб при мінімально можливому ​​медикаментозному навантаженні на організм жінки отримати максимальну кількість якісних ооцитів.

Серед найбільш часто використовуваних протоколів індукції суперовуляції виділяють:

• протокол із застосуванням агоністів гонадотропін-рилізинг гормону;
• протокол оваріальної стимуляції за допомогою антагоністів гонадотропін-рилізинг гормону.

Детальніше дізнатися про протоколи індукції суперовуляції, які використовуються найчастіше, і підібрати оптимальну програму ЕКЗ можна на прийомі у репродуктолога в клініці «Айвімед».